You owe me sleep. So much sleep.
Твоя бувша (Олеся (Лесиця) Вершигора)
На запитання у відповідь тиша…
Правда це вбиває?
Я твоя бувша,
Признаюсь, про це ніхто не знає!
Нас вже не існує!
В повітрі запахло зимою…
Ніхто не дізнається і не почує,
Що ми були двоє.
Ловити холодний вітер
Або ганятися за ним,
Викидати з вази посохлі квіти,
І залишатися ні з чим.
На краю неба моя тінь,
Колись, але не в цьому житті.
Зустрінемось, і біль земний
Вже буде в забутті.
На запитання у відповідь тиша…
Правда це вбиває?
Я твоя бувша,
Признаюсь, про це ніхто не знає!
Нас вже не існує!
В повітрі запахло зимою…
Ніхто не дізнається і не почує,
Що ми були двоє.
Ловити холодний вітер
Або ганятися за ним,
Викидати з вази посохлі квіти,
І залишатися ні з чим.
На краю неба моя тінь,
Колись, але не в цьому житті.
Зустрінемось, і біль земний
Вже буде в забутті.
Само стихотворение мне понравилось. Очень сильно... и необычно взята тематика.